0432news

Одна з головних еволюційних теорій дає тріщину? Уявлення про еволюцію людини як про розгалужене "дерево" може виявитися хибним. Нове дослідження показує, що різні види давніх людей не лише співіснували, а й активно змішувалися між собою. Про це пише РБК-Україна, посилаючись на роботу науковців, опубліковану у журналі Nature. Древня біологія проти руйнування ДНК Оскільки ДНК у викопних рештках віком понад 100 тисяч років зазвичай повністю руйнується, дослідники застосували метод палеопротеоміки. Палеопротеоміка - галузь молекулярної біології та палеонтології, що вивчає стародавні білки (протеом), які збереглися у скам'янілостях, кістках, зубах або фрагментах черепа. Вона дозволяє реконструювати еволюцію, дієту та хвороби вимерлих організмів, оскільки білки живуть довше, ніж ДНК (ред.). Вчені вилучили давні білки з емалі шести зубів Homo erectus, знайдених у трьох китайських стояноках - Чжоукоудянь (де раніше знайшли рештки "пекінської людини"), Хесянь та Суньцзядун. Вік зразків становить близько 400 тисяч років. Науковці пояснили: емаль є найтвердішою тканиною організму, тому білки у ній зберігаються значно довше, ніж генетичні послідовності. Дослідження показало, що

• Усі шість зразків містять унікальну амінокислотну варіацію, яка підтверджує їхню належність до східноазійської групи Homo erectus.
• Друга виявлена варіація виявилася спільною між Homo erectus та денісівцями - загадковою групою архаїчних людей.
• Цей самий білковий маркер виявляється у сучасного населення Філіппін (до 21%) та Індії (близько 1%).

Череп з Харбіна, знайдений на північному сході Китаю, нещодавно був ідентифікований як ймовірний череп денисівської людини (фото: Nature) Читайте більше: Вчені знайшли приховану ДНК у рукописах віком 1300 років: як це можливо Як передавалася генетична спадщина? Найімовірніший сценарій описує послідовний процес інтрогресії - передачі генетичного матеріалу від одного виду до іншого. Популяції Homo erectus у Східній Азії передали цей варіант денісівцям під час періодичного схрещування, а ті пізніше передали його предкам сучасних жителів Південно-Східної Азії та Океанії. Цей факт доводить, що Homo erectus не був еволюційним глухим кутом. Дрібні молекулярні сліди прямо пов'язують викопні зуби "Пекінської людини" з ДНК сучасних жителів планети. Еволюційні наслідки Науковці наголошують, що міжвидове змішування серед архаїчних людей було регулярним явищем, а не винятком. Сучасні люди поза межами Африки несуть приблизно 2 відсотки ДНК неандертальців, а папуаси та корінні австралійці мають додатково від 2 до 5 відсотків денісівської спадщини. З усім тим, сучасна наукова спільнота відмовляється від метафори "еволюційного дерева". Вчені переконані: процес розвитку людства радше нагадує річку з багатьма рукавами, які то розходяться, то знову зливаються, постійно обмінюючись генетичним матеріалом. Ще більше цікавого:

• Вчені переписали історію еволюції: що відкрили скам'янілості віком 567 млн років
• Таємниця походження життя: вчені відкрили механізм, який міг усе змінити